Кілька слів про моїх діток :)

Звернули мені увагу, що я нічого про Меласю не розповідала останнім часом. Я взагалі не звикла ділитися в цьому блозі чимось, окрім своїх робіт. Буду виправляти ситуацію. Сьогодні почну з того, що розповім кілька слів про своїх діточок.
English version will be added a bit later.
Наш найстарший син - Дарій. Він народився у Львові, в одному з львівських пологових під час сімейних пологів. Сльози в очах мого чоловіка, коли народжуються наші діти - це ще одна з найбільших радостей того особливого дня. Отаким був Дарусик у свої 6 місяців.
 Наш середульший (наразі) син - Натанаїл Йоаким. Він народився вже в Канаді. Перше ім'я обрав йому татко, а друге - він собі сам обрав народившись у переддень свята Йоаким та Анни. Народжувала я його також під іконою Йоакима й Анни, що ми вже пізніше виявили. Він народився в домашніх пологах і важив цілих 4 кілограми. Був відразу файнючим пампухом і, на відміну від інших двох діток, чудово справлявся з моєю гіперлактацією, яку завжди маю в перші тижні після пологів.
 Наша доня - Меланія Іванна. Ім'я вона собі сама обрала, бо я завжди мріяла про донечку Маґдалину, а під час вагітності мені це ім'я раптом перестало подобатися, натомість почало за мною ходити ім'я Меланія. Після прочитання житія святої Меланії, ми з чоловіком остаточно зупинилися саме на цьому імені. Друге ім'я вона сама собі принесла, бо народилася в день Івана Хрестителя. Вона також народилася в домашніх пологах. Це були мої найкращі (за зв'язком зі собою та з дитиною) й водночас найважчі пологи, бо почалися трохи рано й Мелася геть не хотіла виходити. Хоча загалом пологи тривали лише 4,5 години (перші пологи - 6, а другі - 4), натомилася я після них, як після всіх 24 годин. Але та робота того вартувала. ;)
 Зараз дітки вже попідростали. Даркові виповнилося кілька місяців тому 10 років. Він ходить у 4-ий клас. Дуже хоче видаватися дорослим, але сам така ще дитина. )) Він обожнює книжки та леґо. А ще кілька тижнів тому він нарешті зняв тренувальні коліщатка з ровера й поїхав сам. Отака от наша гордість. 
Він, до речі, теж має потяг до творчості. Любить часом щось допомогти мені в рукодільній кімнаті, сам робив цього року валентинки до школи, ходить на малювання й дуже йому це подобається, а ще дуже любить допомагати мені на кухні, коли я щось готую або печу.
 Натусикові зараз уже 2 роки та 8 місяців. Це такий типовий хлопчисько. Вічно шукає проблем на свою голову, бо все йому цікаво, все треба дослідити, поламати, кинути, гримнути... Коротше, випробовує моє терпіння та мої нерви на міцність. Але водночас він дуже солодка дитина. І  те, який він притульний та файний, компенсує його шкодність. :)) Я його жартома називаю опришком, бо він такий досить величенький, навіть кремезний можна сказати (мамине молочко сприяє, мабуть), лупиться до всього то головою, то іншими частинами тіла й майже ніколи не плаче. Прийде пожалітися, я обійму й усе, він готовий до нових пригод.
 Меласі зараз уже 10 місяців. Мати дівчинку після двох хлопців - це дуже велика різниця. Просто важко повірити, наскільки дітки бувають різники. Вона ж не лише зовні геть не схожа на наших блідошкірих білявих голубооких хлопців, але й за характером дуже дівоча та ніжна. Я також ніколи не була, тому мені цікаво спостерігати за нею, хоча іноді та її розніженість дратує і я їй прямо кажу: "та нічого ж не сталося!" А вона й справді панікує тоді, коли ще нічого не сталося. Хлопці тільки пробігли повз неї, навіть не зачепили, а вона вже кривиться й проситься до мене на руки, бо їй страшно, адже могли й зачепити. :)) Така смішна. Найсмішнішим для мене був випадок, коли я підкинула її в повітря (хлопці обожнювали таку забаву), а вона перелякалася й розплакалася. І так і досі не любить підкидання в повітря. Отака от дівчинка.
 На останніх фото мої дітки під час забави на подвір'ячку за нашою хатою. Миска з водою - то така чудова забава в сонячний день! Зараз у нас трохи позимніло, тому ми знову виглядаємо сонечко та тепло. :) 
Отакі от у мене дітки. 

12 comments

  1. Класні в тебе дітки! цікаво було почитати про них;)

    ReplyDelete
  2. Лілю,як файно почитати про твої солодкі сонечка:) Ви всі чудові!!!

    ReplyDelete
  3. Які чудові дітки. Мені подобаються імена, які ви ім дали. Хай ростуть здоровими, на радість вам!

    ReplyDelete
  4. Лілю, які ж вони в тебе неймовірні!

    ReplyDelete
  5. Дуже гарні дітки!!!

    ReplyDelete
  6. Замечательный рассказ о чудесных детишках! Особенно порадовало фото Нафанаила, шкодливый такой:)

    ReplyDelete
  7. Дітки - цукрки. Такі милі, всі схожі між собою і в одночас різні, дивно якось. Дуже яскраві і незвичні імена, видно, що прикладали багато зусиль до вибору, а не обирали щось популярне чи "як не у всіх". Приємно читать ваші розповіді, чекатиму продовження.
    Здоров"чка вам усім міцного-міцного)

    А якою мовою дітки розмовляють, англійською, українською чи обома? В садочок ходите?

    ReplyDelete
  8. Вітання Вам зі Львова,гарнюще у Вас сімейство!Хай Господь благословить.Як Ви ото встигвєте з трьома дітками творити.Я зі своїми двома вже мало що встигаю.Заходьте у гості http://zorjana-zorjana.blogspot.com

    ReplyDelete
  9. Лілю, розповідь надзвичайна. Злоров’я вісй Ваші сім'ї і Божого благословення.

    ReplyDelete
  10. Неймовірна розповідь, і дітки всі такі різні і всі такі особливі:)
    І донечка-сонечко:)

    ReplyDelete
  11. I am at my brother's home right now. the computer is not translating the text for me. I love these pictures of your kids. They are just so precious. Edwina Brown

    ReplyDelete

Щиро дякую за ваші коментарі!! Обожнюю їх читати!
Thank you for your comments!! I love reading them!